80 років з Дня народження запорізького поета, перекладача. Чабаненко Віктора Антоновича

вторник, 28 февраля 2017 г.

80 років з Дня народження запорізького поета, перекладача. Чабаненко Віктора Антоновича

Чабаненко Віктор Антонович народився 1937 року в селі (Балки) Єлизаветівці Василівського району Запорізької області. 1954 року закінчив Кушугумську середню школу, а 1959 – Запорізький педінститут. Деякий час працював учителем, а потім служив у війську. Навчався в аспірантурі, після чого на викладацькій роботі. Потім він доктор філологічних наук, професор, завідуючий кафедрою загального мовознавства Запорізького державного університету. Автор монографії «Основи мовної експресії», упорядник збірки запорозьких легенд «Савур-могила». Опублікував більше 500 наукових праць (монографії, підручники, словники, статті й т.д.). Лауреат премії ім. П. Чубинського.

В часи тоталітарного режиму В. Чабаненко зазнав гонінь і переслідувань за патріотично-демократичні переконання. Протягом 1989-1991рр. був головою Запорізької обласної організації «Просвіта» ім. Т. Шевченка, а з 1996 р. очолював Запорізьке обласне відділення Конгресу української інтелігенції.

Вірші та поетичні переклади В. Чабаненка друкувалися в альманахах, журналах і газетах.

«Собор душі моєї» - перша збірка поета. Мабуть, не одному з читачів спаде на думку: «І чому це аж на старість заманулося чоловікові видавати першу книжечку власних віршів і віршованих перекладів?». Таким відразу скажу, що поезія – то штука особлива. Вона не визнає ні старості, ні молодості. Поезія є станом і одкровенням людської душі, для якої час не страшний, бо вона вічна.

Розумом і сумлінням горнуся до тих, що вибудували у своїх душах собори добра й справедливості, собори любові до рідної землі й рідного народу. Скільки здужаю, намагаюсь і сам не відставати від інших у тій розбудові. І тут на поміч мені, приходить Слово, котре, як сказано в Євангелії, було спервовіку.

Переважна більшість заведених до збірки «Собор душі моєї» творів писалася в роки страшного лихоліття й людознищення, тому вона перейнята гнівом, печаллю, а подекуди навіть розпукою. Але гнів той праведний, печаль просвітлена, розпука з надією. Сподіваюся, мої скромні потуги в тисячний, у мільйонний раз засвідчать, що дух Свободи незнищенний, а головне – не підвладний ні колишнім, ні теперішнім, ні грядущим тиранам…

Збірка поезій «Оратанія»- присвячена рідному краєві автора – Нижній Наддніпрянщині, розлогим українським степам. Доля прадавньої Оратанії -України і сучасної нашої Вітчизни постає перед зором поета в героїко-романтичних образах, символічних картинах. Глибокий синівський патріотизм – лейтмотив збірки.