Чернігівка пам’ятає

18 вересня – день визволення Чернігівського району від німецько-фашистських загарбників.

       День визволення – це символ героїзму, мужності, відваги, любові до рідної землі, людей, які захистили свою Батьківщину.

       Героїчний шлях воїнів -  визволителів – це невичерпне джерело натхнення, сили духу й віри в щасливе майбутнє.

       Долаючи опір противника, воїни - визволителі у тяжких боях ішли зруйнованими містами й селами, щоб на українській землі був мир і спокій. 

       Пам'ять про ті буремні роки назавжди залишиться в серцях, служитиме зразком патріотизму.

       Доземний уклін і безмежна шана колишнім воїнам за все, що їм довелося пережити, винести і здобути перемогу.

        Вічна слава полеглим, хто відвойовував землі, жертвуючи життям заради майбутнього!

        Хай завжди на нашій землі будуть мир і злагода. Шана всім визволителям нашого краю!

 

До вашої уваги книжка-саморобка«Перлини рідного краю»на обкладинці якої – засушені квіти. Це степові безсмертники, які ростуть на наших чернігівських землях і символізують вони безсмертя подвигу ветеранів Великої Вітчизняної війни та інших учасників історичних подій, що відбувалися в нашому краї. Ці квіти як наша невмируща пам'ять.Цю збірку складають легенди й перекази, записані фольклорною групою школи «Надія» протягом 1995- 2005 років із народних уст на території смт Чернігівки під керівництвом вчителя Є.П. Анісімової. Розповідачами були люди похилого віку. Із розповідей стареньких випливає історія рідної Чернігівки в роки війни.

З історії Чернігівки

 22 червня 1941 року розпочалася Велика Вітчизняна війна з Німеччиною. 7 жовтня 1941 року фашисти окупували наше село. Почався терор, вводився новий порядок. 500 юнаків і дівчат насильно вивозили на каторжні роботи в Німеччину.

    З 17-18 вересня 1943 року Чернігівка була визволена від фашистів. 324 воїни віддали своє життя за визволення району. 

Відвідуючи кожну хату, ми відчували, що горе, сльози, тяжкі спогади живуть у серцях ветеранів.

   Цікаві перекази збереглися у пам’яті наших односельчан про легендарного льотчика тричі героя Радянського Союзу Олександра Покришкіна.

   Так уже розпорядилася доля, що льотчик двічі був у нашому селі: в липні 1941 року, коли було підбито його літак врайоні Оріхово, і він  тягнув свій літак до найближчої станції Верхній –Токмак.

  Вдруге О. Покришкін знову раз же зі своїм літаком стояв у грудні 1943 року в Чернігівці. Це був час, коли потрібно було поповнити полк новими бойовими машинами і кадрами.

   День визволення ( Записано від Дмитра Афанасійовича Соханя)

«Пригадую, як наші увійшли в село. Із 17 на 18 вересня десь о 12 годині ночі чути було вибухи. Ми вже знали, що то наступали наші. Перед ранком по нашій вулиці проїхали два вершники в чорних турках. Вони заїхали в декілька хат і запитали чи немає німців. А їх уже не було. Через декілька годин почали їхати і йти по вулиці Шевченка наші війська. Пам’ятаю, моя мати Олена  та й інші виносили пораненим бійцям молоко, хліб».

   Вступ червоних у село ( Записано від Марії Матвіївни Линник 1918 рік н., село Низяни)   

«Солдати зайшли в село вранці. А німці відступили вночі. Спочатку я побачила танки. Всі люди бігли до них, а в руках несли яблука, груші, хто що мав... Жінки навіть плакали, це ж була така радість. Підбігли ми до танкістів, а вони говорять нам: «Ви не дуже виходьте, бо німці можуть повернутися, ми тільки розвідка».

   Любі друзі! Ми повинні знати історію рідного краю, рідну землю, де кожен клаптик її политий кров’ю таких красивих, сміливих і гарних воїнів – визволителів, які загинули смертю хоробрих, щоб ми з вами були щасливими.