Є багато див, створених людиною. І
одне з найбільших – це книга. Як незгасимий смолоскип, освітлює вона нам шлях.
І завжди цей смолоскип був і залишається у надійних, бережливих руках
бібліотекарів, хранителів і провідників книжкового світу. У бібліотеках всі ми
не тільки навчаємося. Тут народжуються вчені, тут зустрічаються покоління,
навіть кохання тут зароджується…
Древня і вічно юна оселя людського розуму,
бібліотека є ланцюжком у передачі розумової енергії, інформації від покоління
до покоління. І бібліотекар у цьому храмі – не службовець. Ще К.Ушинський
писав: «Якщо ви вдало виберете працю і вкладете в неї всю душу, то щастя саме
вас відшукає».
Я
переконалася в цьому сама, ставши бібліотекарем у школі. Розум, серце,
душу впродовж багатьох років віддаю своїм читачам – учням і вчителям. Моє
ставлення до книг, як до святині, передається з покоління в покоління. Я
переконана, що престиж цієї професії – професії бібліотекаря був і буде завжди.
Діти, які вперше переступають поріг шкільної бібліотеки, назавжди стають
друзями книжкової продукції. У нелегких умовах працюють нині бібліотеки, але у
нас у всіх з’являється надія
на краще. Важко уявити життя без бібліотеки, а тим паче у школі.
Коли я чую
після дзвінка на перерву безліч кроків до дверей шкільної бібліотеки, коли бачу
як допитливі очі шукають на полицях потрібну обкладинку, як тягнуться руки до
книг, у мене росте впевненість, що труднощі пережити можна, а от не дати
погаснути допитливому вогнику в дитячих очах – це найголовніше. І радісно на
душі, що й я і мої ровесники були такими ж, і нове покоління підхоплює цю
естафету. Комусь книга допомагає в навчанні, когось розважає, комусь заміняє
друга й порадника. Приємно, що й ти, як бібліотекар, береш у цьому участь, на
перший погляд непомітну, але таку неоціниму. Бібліотекар – це не професія, це
стан душі.
А учням хочу сказати: «Приходьте
до нас частіше, приносьте сюди і радощі, і тривоги, і сумніви. Будемо
спілкуватися, працювати разом, разом вирішувати ваші проблеми».
Комментариев нет:
Отправить комментарий