«Уклін тобі, Тарасе!»

Благословенна та година, коли книжки бере дитина, коли читає «Кобзаря» юнак.

Любі шанувальники Шевченкового слова!

   Історія світової культури знає небагато прикладів, коли одна людина так блискуче поєднує в собі поетичне та художнє обдарування. Узагалі, це феномен, і до таких феноменів належить 

Т. Г. Шевченко.

   Тож, пропоную ближче познайомитися з творами Шевченка, збагатити свій розум, серце, душу.

   На виставці представлені книги – перлини Шевченкової думки, передані нам нащадкам.

   Його ім’я відоме всьому світу. Життя і творчість цієї людини такі багатогранні, різноманітні й цікаві, що це робить його схожим на легенду.

   Людина, яка народилася в убогій сільській хаті в родині кріпака, а стала широковідомим письменником, художником, суспільним діячем, сама по собі легендарна.

   Уся творчість Т.Г. Шевченка побудована на особистих життєвих враженнях. Національне та соціальне поневолення українського народу, його безправність, страшні злидні вразили і схвилювали душу митця.

   Краса природи України, життя та побут простих людей турбують і надихають Шевченка – художника.

   Значних успіхів досяг Шевченко у галузі портретного мистецтва. Про це свідчать його автопортрети на палітурках шести томів.

   Шевченко прожив сповнене трагізму й болю життя. До краю вразлива натура митця, почуття справедливості, нездоланний потяг до краси відкрили світові його талант.

  У багатьох людей саме по собі виникає щире захоплення цією людиною, її життям та творчістю.

 Також, на виставці представлений унікальний рукописний збірник поезій «Три літа», який написаний рукою поета. За революційні твори Микола І покарав поета засланням у солдатчину з суворою забороною писати і малювати.

   Найпочесніша книга Т.Г. Шевченка - «Кобзар»

                        Якщо мудрим хочеш стати, слід книжки тобі читати.

                        Тарас в світі цьому жив і з абеткою дружив.

                        Диво – «Кобзар» написав і картини малював.

                        Писати дуже він хотів, та цар йому заборонив.

                       «Захалявну» книжку мав, в неї вірші він писав:

                       Як бідували кріпаки і наживалися пани.

                       Про людські долі він писав,

                       А все, що бачив, малював.

                       За українців вболівав, а біль свій в творах виливав.

                        Усе дійшло до наших днів, ти прочитай і зрозумій,

                        Як важко всім жилось тоді в тяжкому панському ярмі.

                        Якщо ж ти більше хочеш знати, то поспішай «Кобзар» читати.

Дотик до справжньої літератури – істинне свято. Свято, яке завжди з нами.