«Кобзареві передзвони»

Любі шанувальники Шевченкового слова!

Шевченкове слово – це Біблія українського народу, найкращий і найцінніший скарб – такий великий і незбагненний як життєдайний дощ, як весняний вітер, як щедре сонце. Тож читаймо Шевченка!

Мабуть, ми звикли до того, що кожного року в березні згадуємо ім’я Тараса Григоровича Шевченка.

   Його рядки знайомі нам з дитинства, його картини відомі далеко за межами України, про нього здається, знаємо вже все: написано численні монографії, опубліковано твори, листи, спогади… Присвячено конкурси, установлено пам’ятники, відкрито музеї, названо вулиці, започатковано премії…

   Проте постать Великого Поета не змарніла з часом, а навпаки… Перегортаючи сторінки «Кобзаря», можна знайти відповіді на болісні питання сьогодення, замилуватися пейзажними замальовками, розбурхати душу інтимною лірикою…

   «Шевченкові рядки переживуть віки», -  кажуть у народі, адже це дійсно так. Його поезія не втратила своєї актуальності й у наш час.

   Знайомство з Тарасом Шевченком відбулося з кожним ще в дитинстві. На полицях  в бібліотеках є багато книжок, але кожного увагу привертає саме «Кобзар». Окрім віршів, на сторінках є й малюнки. Що ще треба дитині, щоб зацікавитися книжкою?

   Думаю, що кожен із нас, тепер уже батьків, пройшовши свій шлях до розуміння Шевченка, повинен розповідати своїм дітям про нього, щоб вони далі з покоління в покоління несли в серці ці знання, щоб пам'ять про Великого Кобзаря не згасала ніколи.

   «Кобзар» -  найпочесніша книга Т.Г. Шевченка.

                        «Якщо мудрим хочеш стати, слід книжки тобі читати.

                        Тарас в світі цьому жив і з абеткою дружив.

                        Диво – «Кобзар» написав і картини малював.

                        Писати дуже він хотів, та цар йому заборонив.

                       «Захалявну» книжку мав, в неї вірші він писав:

                       Як бідували кріпаки і наживалися пани.

                       Про людські долі він писав,

                       А все, що бачив, малював.

                        За українців вболівав, а біль свій в творах виливав.

                        Усе дійшло до наших днів, ти прочитай і зрозумій,

                        Як важко всім жилось тоді в тяжкому панському ярмі.

                        Якщо ж ти більше хочеш знати, то поспішай «Кобзар» читати.

                         Благословенна та година, коли книжки бере дитина,

                         Коли читає «Кобзаря» дівчина: