(до Дня вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС)
"Ви чули, як плаче спустошена Прип’ять,
За скоєний гріх розіп’ята живцем,
Прип’ята до неба, щоб вічності випить,
Щоб вмити від бруду змарніле лице?
Регочуть іони малиновим дзвоном,
Вбиваючи блиск нерозкритих очей,
Ридає вночі божевільна мадонна,
Приймаючи з лона холодних дітей
В бездонність ночей.
І тихо ступає життя у полин…
І лине Чорнобильський дзвін… "
(А. Багряна, Малиновий дзвін)
26 квітня у 1986 році сталася найбільша техногенно-екологічна катастрофа сучасності — аварія на Чорнобильській АЕС.
26 квітня 1986 року о 1 год. 23 хв. на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС стався потужний хімічний вибух, який спричинив руйнування частини реакторного блоку і машинного залу.
Руйнування мало вибуховий характер, реактор було повністю зруйновано, і в довкілля було викинуто велику кількість радіоактивних речовин. Відбувся викид потужністю в 300 Хіросім.
Пожежу після вибуху не могли погасити 10 днів, і весь цей час радіоактивні частинки надходили в навколишнє середовище. В радіусі 30-кілометрової зони від станції були евакуйовані понад 115 тисяч чоловік. У ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС брали участь більше півмільйона людей.
Після вибуху та пожежі утворилася радіоактивна хмара, яка накрила не лише території сучасної України, Білорусі та Росії, але й території багатьох європейських країн — Швеції, Австрії, Норвегії, Німеччини, Фінляндії, Греції, Румунії, Словенії, Литви, Латвії. За Міжнародною шкалою ядерних подій (INES) цю аварію класифікували за найвищим — сьомим рівнем небезпеки.
Першою про підвищення рівня радіації повідомила Швеція. Лише 28 квітня в СРСР з’явилося перше офіційне повідомлення, яке, однак, не містило жодної інформації про масштаби трагедії.
1-го травня 1986 року мільйони людей вийшли на демонстрації, отримуючи небезпечні дози випромінювання радіації. Офіційно про наслідки та небезпеку вибуху влада повідомила лише через два тижні.
Задля запобігання розповсюдження радіації, наприкінці 1986 року зруйнований реактор накрили спеціальним «саркофагом».
З міркувань безпеки 15 грудня 2000 року роботу Чорнобильської АЕС було припинено. Водночас об’єкт, зведений у 1986 році, поступово руйнувався.
Ґрінпіс і міжнародна організація «Лікарі проти ядерної війни» стверджують, що в результаті аварії лише серед ліквідаторів померли десятки тисяч осіб, в Європі зафіксовано 10 000 випадків вроджених патологій в новонароджених, 10 000 випадків раку щитоподібної залози і очікується ще 50 тисяч. За даними організації Союз «Чорнобиль», з 600 000 ліквідаторів 10% померло і 165 000 стало інвалідами.
Число постраждалих від Чорнобильської аварії можна визначити лише приблизно. Окрім загиблих працівників АЕС і пожежників, до них слід віднести хворих військовослужбовців і цивільних осіб, що брали участь в ліквідації наслідків аварії, і мешканців районів, що піддалися радіоактивному забрудненню.
29 листопада 2016 року на об’єкт було встановлено арку Нового безпечного «саркофагу». За задумом проектувальників, нова споруда зможе вирішити проблему, як мінімум, на сто років, хоча ліквідувати станцію планують у 2065 році.
Та Чорнобиль – це не лише велика трагедія, а й символ безмежної мужності багатьох тисяч наших земляків-ліквідаторів. Завдяки їх самопожертві аварія стала символом жертовності в ім’я Батьківщини, в ім’я мільйонів людей та прийдешніх поколінь. Ризикуючи своїм життям та здоров’ям, вони виконали свій обов’язок і захистили людство від згубного впливу й подальшого розповсюдження радіації.
Багато з учасників ліквідації, на жаль, уже відійшли у вічність. Світла пам’ять усім, хто через хвороби, спричинені радіацією, не дожив до цього дня. Їхній подвиг назавжди записаний до літопису людської мужності та навічно залишиться у пам’яті українського народу.
Комментариев нет:
Отправить комментарий